Останніми роками найбільш стрімко розвивається сфера надання туристично-рекреаційних послуг. Добру славу мають готельно-туристичні комплекси “Дубовий гай” та гірськолижна база “Олімпія”, що на околиці села Кострино; село спортивно-оздоровча база “Щербин” та гірськолижна база «Ужок ГЛБ» поблизу села Волосянка, пансіонат «Урочище» біля села Вишка. Останніми роками кількість таких об’єктів невпинно збільшується. З тих, що введені в дію за останній час, не всі достатньо добре відомі мандрівникам і гірськолижникам, однак впевнено пробивають собі дорогу до їхніх сердець добрій матеріальній базі, належній якості послуг. У Великоберезнянському районі туристів здатні прийняти понад три десятки господарів приватних осель, рівень сервісу у яких також зростає.

Розвиткові туристичного бізнесу сприяло відкриття у 1995 році державного митного переходу “Малий Березний” на кордоні зі Словаччиною. Пожвавився взаємний обмін товарами, налагодилися спільні виробництва і партнерства.

Є сподівання, що до початку футбольного Євро-2012 у районі відкриється пункт перетину українсько-польського кордону, доцільність якого не викликає сумнівів.

У 1866 році у центрі Великого Березного було закладено парк площею 2,5 га. Реліктові дерева були висаджені у 1906-1910 рр. за сприяння голови окружкому Івана Блажовського. Понад 250 рідкісних видів дерев ростуть у цьому екзотичному рукотворному пам’ятнику природи. Тут, зокрема, збереглися такі екзоти, як гінгко дволопатеве, псевдотсуга Мензіса, тсуга канадська, туя гігантська, черешчатий та скелястий дуби. Деякі дерева знаходяться під загрозою зникнення, а сам парк вимагає благоустрою.
Туристичні послуги в районі надавалися ще на початку ХХ ст., за часів Австро-Угорщини. У багатьох селах діяли притулки для туристів, а в Ужку на базі мінеральних джерел діяли два санаторії з 30 купальнями, військова лікарня і 5 вілл на 60 ліжок. Під час першої світової війни уся ця інфраструктура була зруйнована.

У часи Чехословаччини прокладалися туристичні стежки, вчені вивчали природу, клімат цієї місцевості, проводили різноманітні дослідження. Надзвичайно мальовничі краєвиди, унікальні праліси дозволили значну територію навколо села Стужиця оголосити частиною міжнародного біосферного заповідника “Східні Карпати”, до якого входили території України, Словаччини та Польщі. Вчені, екологи закладали тут дослідні проби, намагалися захистити від людського втручання букові праліси на горах Кремінець та Яворник.

У 1995 році завдяки зусиллям вчених, екологів краю територія біосферного заповідника була оголошена ландшафтним парком “Стужиця”. З 1997 року створено його дирекцію, яку очолив Василь Копач. Тут працювали представники Корпусу Миру США, а проводили семінари вчені-природодослідники багатьох зарубіжних країн. Найбільший науковий інтерес для сучасних біологів представляють збережені у природному середовищі унікальні червоні лишайники, яких на планеті дуже мало і які давно занесені у Червону Книгу.

У вересні 1999 року територію ландшафтного парку було збільшено до 39,125 тис. кв. км, Указом Президента України йому надано статус національного природного парку. Тепер Ужанський національний природний парк – справжня лабораторія для дослідників карпатських лісів. Тут програмується розвиток екотуризму, у якому зацікавлені і словацька та польська сторони.

Чудові зони відпочинку знаходяться вздовж річок Уж та Лютянка, хребта гори Яворник та біля гірських потоків.