У верхній течії річки Уж, зокрема, на Великоберезнянщині, будівничі минулих століть звели досконалі в пропорціях бойківські церкви. Стіни зрубів, складені з грубезних колод, ніби виростають із землі, а завершення з маківками та металевими хрестами вже належить небесній стихії. Сучасні мистецтвознавці оцінюють їх як шедеври архітектури. Ось слова одного з них: «Вражає мудра стриманість кожного верху, що, заламуючись ступінчастою пірамідою, здіймається догори наметом прадавньої форми. Досконала композиція з трьох зітканих з мерехтливих гонтинок верхів урівноважує, поєднує правічні стихії неба і землі».

Церква в с. Сіль

На Березнянщині вісім давніх дерев'яних церков – у селах Ужок, Гусний, Сухий, Кострино, Сіль, Вишка, Чорноголова, Буковцьова. З цих восьми церков п'ять — бойківського стилю з ледь помітним переходом до лемківської церкви з її високою вежею над західним зрубом бабинцем. Для Великоберезнянщини, що є частиною Лемківщини (охоплює суміжні території в Словаччині та Польщі), у дерев’яній храмовій архітектурі характерний бойківський стиль. Три інші церкви, що збереглися в цьому районі, перероблено з бойківських на барокові. У Великоберезнянському районі є також шість новіших дерев'яних церков базилічного типу.

Церква в с.Сухий на старій світлині

Найбільшу цінність мають дерев’яні церкви і храми – Миколаївський у селі Гусний (1655 р.), Миколаївський у с. Вишка (1700 р.), Покровський у с. Кострино (1761 р.), Предтеченський у с. Сухий (1769 р.), Василівський у с. Сіль(1777 р.), Миколаївський у с. Чорноголова (1794 р.) та Анни у с. Буковцьово (1791 р.). Усі вони є зразками бойківської школи дерев’яної монументальної архітектури, прикрашені різьбою та орнаментами. Окремо пам’ятниками архітектури оголошено дзвіниці Ужоцького Михайлівського, Гусненського Миколаївського та Чорноголівського Миколаївського храмів.

Детальніше про окремі церкви – див. "Пам’ятки історії та архітектури. Опис"